Тема 10. Регулювання і саморегулювання в                                       менеджменті

​

                                                                                            План

                      1. Поняття регулювання і саморегулювання.

                      2. Взаємозв’язок регулювання і саморегулювання.

​

Використана література

           1. Сухарський В.С. Менеджмент. Тернопіль. «Астон», 2004 р.

         Основні поняття і положення теми:  керований об’єкт, регулювання, саморегулювання.

​

1. Поняття регулювання і саморегулювання

         В широкому розумінні під регулюванням розуміють різновид автоматичного управління, автоматичне підтримання сталості основних характеристик керованого об'єкта.

         Регулювання виникає внаслідок того, що під впливом ряду збурювальних факторів в існуючу організацію процесу виробництва вносяться зміни. Змінюється матеріальна і фінансова забезпеченість, забезпеченість трудовими ресурсами, позначаються зміни в кон'юнктурі ринку, погодних умовах і ін.

         Регулювання — це внесення корективів у характер діяльності об'єкта, включення в кожен даний момент такої програми управління, яка б забезпечувала протидію системи впливам, котрі відхиляють її від гомеостатичного стану.

         Шляхом регулювання забезпечується не тільки стабілізація керованого об'єкта, підтримання розвитку його у певних границях, але й створення умов для протікання процесів на основі саморегулювання, шляхом встановлення економічних, організаційних, правових та інших нормативів.

         Під самоуправлінням слід розуміти автономне функціонування будь-якої організаційної системи (підсистеми), що наділяється правом прийняття рішень щодо внутрішніх проблем діяльності, і в якій зливаються дорадчі, виконавські і виконавчі функції.

         До принципів самоуправління можна віднести:

- поєднання представницької і прямої безпосередньої демократії;

- поєднання державних і громадських начал в управлінні;

- поєднання централізованого управління і самостійності, автономії місць;

- самодіяльності колективів, ініціативи громадян.

         Головною ланкою самоуправління вважаються Ради, народний контроль, залучення трудящих до розробки і прийняття рішень, розширення колегіальності в управлінні.

         Як показує досвід деяких європейських країн з розвинутою ринковою економікою, умовою ефективного самоуправління є прагнення органів самоуправління до співпраці з адміністрацією підприємства, тобто прагнення бути не тільки опонентами, але й партнерами у вирішенні соціальних та економічних проблем.

         Самоуправління повинно бути організоване таким чином, щоб не затягувались строки прийняття управлінських рішень, своєчасно усувалися конфлікти. Реальне самоуправління передбачає високий рівень професіоналізму членів колективу, високий ступінь суспільної свідомості і організаційної культури.

​

2. Взаємозв’язок регулювання і саморегулювання

         Будь-яка організація може ефективно функціонувати при раціональному поєднанні механізмів регулювання і саморегулювання. Ці механізми необхідно розглядати як щодо організаційних систем з боку держави, так і всередині самих організацій, тобто в системі вертикальної ієрархії. Такий підхід дозволяє збалансувати загально: і внутрішньо-системні потреби й інтереси.

         Держава в інтересах всього населення країни використовує механізми регулювання економічних взаємовідносин між суб'єктами відповідальності. Щодо менеджменту підприємств та інших формувань, то такі механізми є обмежуючими факторами саморегулювання.

         Частка державного регулювання в загальному механізмі господарювання залежить від багатьох факторів, а саме: - рівня соціально-економічної відповідальності держави за соціальний і економічний захист населення; - ступеня відповідальності центральних органів управління за ефективність функціонування народного господарства країни; - рівня розвитку цивілізованих ринкових відносин; - ступеня свідомості суб'єктів підприємницької діяльності та їх орієнтації на загальносистемний інтерес, гармонізацію загально- і внутрішньосистемних інтересів; - централізованих інвестицій та реалізації цільових комплексних програм тощо.

         Окремі фактори обмежують саморегулюючі функції внутрішньосистемного характеру, зокрема: - загальні соціально-економічні завдання, пов'язані з розвитком села, нормальним його функціонуванням;  - завдання загальносистемного характеру;  - завдання ресурсного забезпечення; - рівень розвитку організаційної системи, її компетентності; - ступінь економічної відповідальності суб'єктів виробничої діяльності за кінцеві результати, їх компетентність;  - тип структури управління і форми господарювання; - ресурсний потенціал організаційної системи;  - рухомість збуджуючих факторів внутрішнього середовища та рівень готовності об'єктів відповідальності впливати на ситуації, що виникають; - рівень етично-економічної відповідальності суб'єктів різних центрів відповідальності за кінцеві результати організаційної системи; - тіснота єдності цілей суб'єктів діяльності й організації; рівень розвитку демократичних засад управління; стиль керівництва; - ступінь інтегративності виробничих і загальних функцій управління тощо.

         Зазначена система факторів змінюється в динаміці, внаслідок, чого відбуваються зміни в механізмах регулювання і саморегулювання. Зазнає трансформації і характер орієнтації суб'єктів відповідальності на певні інтереси. Оскільки механізми регулювання і саморегулювання тісно пов'язані із системою інтересів, важливо виділити умови, за яких забезпечується їх гармонізація.

         У різних виробничих формуваннях залежно від сукупності об'єктивних і суб'єктивних факторів по-різному складається співвідношення між регулюванням і саморегулюванням. У сільськогосподарських підприємствах, де високий рівень економічного потенціалу і потенціалу системи менеджменту, набувають розвитку механізми саморегулювання. Тут децентралізуються функції і завдання, а отже, права і відповідальність суб'єктів діяльності. Особливо змінюється рівень децентралізації (централізації) функцій залежно від організаційних форм господарювання. Так, орендні внутрішньогосподарські формування підвищують коефіцієнт децентралізації загальних функцій управління-від 0,1—0,3 до 0,6—0,8.

Зростанню рівня саморегулювання внутрішньогосподарських об'єктів сприяє і динаміка коефіцієнта інтегративності виробничих функцій.

         Таким чином, у процесі функціонування організаційної системи менеджмент          залежно від стану зовнішнього і внутрішнього середовищ повинен забезпечувати оптимальне співвідношення між регулюванням і саморегулюванням. Це дозволить постійно підтримувати організацію в стані впорядкованості і динамічного розвитку. Останній передбачає обґрунтування стратегічної програми.

                                               

                         Питання для самоконтролю

                         1. Обгрунтуйте поняття регулювання в менеджменті.

                         2. Обгрунтуйте поняття саморегулювання в менеджменті.

                         3. Обгрунтуйте принципи саморегулювання в менеджменті.

                         4. Зробіть характеристику факторів саморегулювання в менеджменті.

                         5. Поясніть взаємозв’язок регулювання і саморегулювання в менеджменті.

​

​