Тема 50. Природа конфлікту, його складові та                                 види конфліктів

​

                                                                                    План

                1. Поняття конфлікту, його складові.

                2. Типи конфлікту.

​

Використана література

1. Гірняк О.М., П.В.Лазановський. Менеджмент: теоретичні основи і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. К.: «Магнолія плюс», Л.: «Новий світ», - 2000, 2003 р.

2. Кібенко М.Г. Основи менеджменту. ВКП "Аспект" 2000 р. с.210.

3. За редакцією доктора економічних наук Михайлова С.І. Менеджмент. Вінниця, «Нова книга", 2006 р. с.416.

4. Сирота В.Г. та інші. Менеджмент. Менеджмент. Навчально-методичний центр. Немішаєво, 2003 р. с. 131.  

​

         Основні поняття і положення теми: конфлікт, об'єкт конфлікту, суб'єкт конфлікту,  конфліктна ситуація.

​

1. Поняття конфлікту, його складові

   Конфлікт є неминучим явищем і охоплює найрізноманітніші аспекти буття як окремої людини, так і суспільства загалом. Він має різноманітніші вияви і є предметом багатьох наук, серед яких, як вважають фахівці, домінуюче становище посідає психологія.

   Вважається, що запобігти конфлікту, зупинити його не тільки можна, але навіть необхідно. Хоча В. Зінгерт і Л. Ланг у своїй книзі "Керувати без конфліктів" стверджують, що конфлікти - це не обов'язково щось погане. Поганим, негативним і тим самим деструктивним може бути поведінка в конфліктній ситуації.

   Історія обговорення конфлікту, спроб його аналізу й інтерпретації обчислюється тисячоліттями. Конфлікт - постійний супутник людини. З відомих сьогодні матеріалів найдавніші дослідження розглянутого питання відносяться до VII-VI сс. до н.е. Як відомо, конфлікт лежить в основі побудови філософської системи Китаю, у якій проголошується постійне протиборство, властиве матерії позитивних (янь) і негативних (інь) сторін, що призводить, у свою чергу, до конфронтації їхніх носіїв. Але набагато раніш - у найдавніших законах царя Хамурапі (1792-1750 рр. до н.е.) - містяться вже десятки способів вирішення конфліктних ситуацій.

   У перекладі з латинської мови термін "conflictus" трактується як зіткнення. Протягом багатьох століть людство цікавили протиріччя в природі, суспільстві, мисленні, зіткнення протилежних бажань і мотивів у людській душі, між добром і злом, боротьба між людьми, суспільними класами, державами. Проблема конфлікту ставилась ще стародавніми філософами, які вважали, що зіткнення і протиріччя є рушійною силою розвитку.

   Саме протиріччя породжують конфлікти. Досліджуючи проблеми спілкування, необхідно визначати основні джерела взаємних претензій, що можуть перерости в протиріччя і завершитись конфліктом. Передумовою виникнення конфлікту є об'єктивно існуюче протиріччя, неоднорідність очікувань членів групи по відношенню один до одного.

   Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке приймає форму незгоди, якщо мова йде про взаємодію людей.

         Конфлікт - це зіткнення протилежних цілей, позицій, думок і поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. Англійський дослідник цієї проблемиЕ.Гідденс дав таке визначення конфлікту: "Під конфліктом я маю на увазі реальну боротьбу між діючими людьми чи групами, незалежно від того, які джерела цієї боротьби, її способи і засоби, що мобілізуються кожною зі сторін".

   Конфлікти можуть бути прихованими або явними, але в основі їх завжди лежить відсутність згоди. Тому конфлікт можна визначити як відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути фізичними особами або групами. Кожна сторона робить все можливе, щоб була прийнята її точка зору, і перешкоджає це зробити іншій стороні.

  Відмінність людей в поглядах, неспівпадання сприйняття і оцінок тих чи інших подій досить часто призводить до спірної ситуації. Якщо до того ж така ситуація представляє загрозу для досягнення поставлених цілей хоча б одному з учасників взаємодії, то виникає конфліктна ситуація.

   Таким чином, конфліктна ситуація - це протиречиві позиції сторін з будь-якого приводу, прагнення до протилежних цілей, використання різних засобів щодо їх досягнення, неспівпадання інтересів, бажань тощо.

   У конфліктній ситуації проявляються можливі учасники - суб'єкти і об'єкти конфлікту.

   Суб'єктами конфлікту виступають учасники конфліктної взаємодії, в якості яких можуть бути окремі особи, групи, організації.

   Об'єктом конфлікту виступає те, на що претендує кожна із конфліктуючих сторін, що викликає їх протидію, предмет їх спору, отримання чого одним із учасників повністю чи частково позбавляє другу сторону можливості досягти своїх цілей.

Основними ознаками конфлікту є:

♦ наявність ситуації, що сприймається учасниками як конфліктна;

       ♦ об'єкт конфлікту, що не може бути поділений справедливо між учасниками конфліктної ситуації;

♦ бажання учасників продовжити конфлікт для досягнення своїх цілей.

Управління конфліктною ситуацією потребує визначення основних типів конфліктів, причин їх виникнення та методів розв'язання.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

2. Типи конфлікту

   Існують чотири основних типи конфліктів: внутрішньо-особистісний, міжособистісний, конфлікт між особистістю і групою, між груповий .

         Внутрішньоособистісний конфлікт. Цей тип конфлікту не відповідає визначенню даному вище. Однак можливі дисфункціональні наслідки аналогічні наслідкам інших типів конфлікту. Він може приймати різні форми, з них найбільш поширена форма рольового конфлікту, коли до однієї людини висуваються суперечливі вимоги з приводу того, який повинен бути результат її праці або, наприклад, коли виробничі вимоги неузгоджуються з особистими потребами чи цінностями працівника. Дослідження засвідчують, що такий конфлікт може виникнути за низької задоволеності роботою, малою впевненістю в собі й організації, а також зі стресом.

         Міжособистіашй конфлікт. Це найпоширеніший тип конфлікту. В організаціях він виражається по-різному. Найчастіше, це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання устаткування або схвалення проекту. Кожен з них вважає, що оскільки ресурси обмежені, він повинен переконати вище керівництво виділити ці ресурси йому, а не іншому керівнику. Міжособистісний конфлікт також може виявлятися і як зіткнення особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами і цінностями іноді просто не в змозі ладити один з одним. Як правило, погляди і цілі таких людей дуже відрізняються й кожен з них не сприймає позицію іншого.

         Конфлікт між особистістю і групою. Між окремою особистістю і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особистість займе позицію, що відрізняється від позицій групи. Наприклад, обговорюючи на зборах шляхи збільшення обсягу продажу, більшість буде вважати, що цього можна домогтися шляхом зниження ціни. А хтось один буде переконаний, що така тактика призведе до зменшення прибутку. Хоча ця людина, думка якої відрізняється від думки групи, може приймати близько до серця інтереси організації, її все рівно можна розглядати як джерело конфлікту, тому що вона йде проти думки групи.

   Міжгруповий конфлікт. Організації складаються з безлічі формальних і неформальних груп. Навіть у найкращих організаціях між такими групами можуть виникнути конфлікти. Неформальні групи, що вважають, що керівник відноситься до них несправедливо, можуть міцніше згуртуватися і спробувати "розрахуватися" з ним зниженням продуктивності. Яскравий приклад міжгрупового конфлікту - конфлікт між профспілкою й адміністрацією.

​

              Питання для самоконтролю

              1. Обгрунтуйте поняття конфлікту.

              2. Зробіть класифікацію конфліктів за ознаками.

              3. Обгрунтуйте взаємозвякок: конфлікт-конфліктна ситуація.

              4. Зробіть характеристику типів конфлікту.

​