57 | Mysite

Тема 57. Проектування виробничого процесу

План

1. Проектування виробничого процесу.

2. Типи виробництва.

Використана література

1. За редакцією доктора економічних наук Михайлова С.І. Менеджмент. Вінниця, «Нова книга", 2006 р. с.416.

2. Сирота В.Г. та інші. Менеджмент. Менеджмент. Навчально-методичний центр. Немішаєво, 2003 р. с. 131.

3. Сухарський В.С. Менеджмент. Тернопіль. «Астон», 2004 р.

Основні поняття і положення теми: тип переробної системи, тип виробництва, макро-, мікрорівень, проектування підприємства.

1. Проектування виробничого процесу

На етапі проектування товару, необхідно визначити послідовність та процедури його виробництва. Під час проектування виробу, розробник повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектування: 1. виробнича потужність; 2. економічна ефективність; 3. гнучкість виробничої системи; 4. продуктивність; 5. надійність; 6. ремонтопридатність; 7. стандартизація і стабільність результатів; 8. безпека та промислова санітарія; 9. задоволення життєвих потреб персоналу.

Коли виріб спроектований, необхідно визначити етапи та процедури його виробництва. Як і під час проектування виробу, розробник повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектування:

1. Виробнича потужність;

2. Економічна ефективність;

3. Гнучкість виробничої системи;

4. Продуктивність;

5. Надійність;

6. Ремонтопридатність;

7. Стандартизація і стабільність результатів;

8. Безпека та промислова санітарія;

9. Задоволення життєвих потреб персоналу.

Для забезпечення потрібних характеристик процесу розробник повинен здійснити вибір варіантів у таких галузях:

1. Тип переробної системи (дрібносерійне виробництво, масове виробництво, неперервний процес, проектна система, комбінація перерахованих варіантів);

2. Власне виробництво чи придбання деяких комплектуючих виробів;

3. Виконання деяких завдань власними засобами або передача їх субпідрядникам;

4. Методи переробки;

5. Рівень механізації та автоматизації;

6. Рівень спеціалізації праці.

Наступний крок у створенні операційної системи передбачає прийняття рішення щодо розміру виробничих підрозділів, їх місцезнаходження та проектування матеріально-технічних об'єктів. Матеріально-технічні об'єкти - це досить широкий термін, який включає заводи, фабрики, магазини, інші заклади.

2. Типи виробництва

Рішення про кількість та продуктивність матеріально-технічних об'єктів визначається факторами маркетингу та ефективності.

Для визначення особливостей організації виробництва встановлені єдині характеристики типів виробництва (операційних систем).

Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка виділяється за ознаками широти номенклатури, регулярності, стабільності та об'єму виробництва.

При індивідуальному типі виробництва випуск продукції здійснюється окремими замовленнями, в одиничних кількостях.

При серійному виробництві продукція виготовляється партіями, серіями.

Масове виробництво характеризується виробництвом обмеженого числа видів продукції у великих кількостях.

Для зручності розгляду питання доцільно виділити два рівні рішень про розташування підприємства: макро- та мікрорівень.

Основні чинники, що розглядаються на мікрорівні:

1. Демографічні та економічні чинники, які впливають на розмір та розвиток основних ринків збуту продукції;

2. Джерела та транспортні витрати з доставки матеріалів, необхідних для функціонування операційної системи;

3. Кількість та якість трудових ресурсів;

4. Наявність достатньої кількості енергії та води;

5. Політична стабільність;

6. Податкова політика та стимулювання економічного розвитку;

7. Питання захисту навколишнього середовища;

8. Вартість земельної ділянки та будівництва;

9. Умови проживання (клімат, культура, злочинність, медичне обслуговування. До найважливіших чинників на мікрорівні відносяться:

1. Обмежувальні норми на розвиток промислової зони, сумісність із сусідніми об'єктами;

2. Об'єм транспортних перевезень у клієнтів;

3. Наявність і вартість енергопостачання та інших послуг;

4. Близькість до житлових масивів та інших об'єктів, необхідних для персоналу;

5. Місцезнаходження конкурентів, підприємств роздрібної торгівлі тощо. Для багатьох підприємств при вирішенні питання про місце розташування домінуючим може виявитися будь-який один чинник.

Наступний крок після визначення потужності та місця розташування підприємства під час створення операційної системи – проектування підприємства. Це завдання зводиться до визначення конфігурації підприємства, тобто розміру і форми побудови та розташування виробничих ресурсів всередині нього, формування виробничої структури, організації виробничого процесу в часі (розрахунки тривалості виробничого циклу тощо).

Розробка технологічного процесу здійснюється в межах технологічної підготовки виробництва, під якою розуміють сукупність взаємопов'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до виробництва продукції заданого рівня якості при встановлених термінах, об'ємах випуску і витратах.

3. Планування випуску продукції.

Планування виробництва передбачає прийняття рішення про експлуатацію операційної системи з урахуванням зміни сукупного попиту. Основна мета організації (підприємства та його підрозділів) реалізується виконанням виробничої програми, якою визначається перелік, кількість, терміни та вартість виготовлення продукції.

Основою для формування виробничої програми є стратегічний план виробництва, який розробляється за результатами вивчення кон'юнктури ринку та збуту продукції. Ця сфера діяльності стосується вищого рівня менеджменту: великого значення набуває стратегічне мислення керівників, яке дозволяє обгрунтувати основні напрями розвитку, надати цілеспрямованості та гнучкості в роботі. Гнучкість виявляється у завчасному передбаченні можливості подальшого розвитку підприємства та його підрозділів у зв'язку зі зміною ринкової ситуації. Враховуючи це, під час формування виробничої програми також визначаються заходи реконструкції або вдосконалення організації та управління виробництвом, формуються зв'язки із зовнішнім середовищем.

Для кожного періоду планування необхідно визначити дві змінні:

1. Обсяг виробництва;

2. Кількість робітників, задіяних у певний період.

У менеджменті виділяють три основні стратегії планування обсягу виробництва:

1. Постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. Цей варіант стратегії передбачає стабільність обсягів виробництва продукції незалежно від коливань попиту. У цій ситуації кількість найманих робітників також залишається незмінною. Різницю між обсягом сукупного попиту та обсягом виробництва компенсують збільшенням або зменшенням запасів виготовленої продукції чи портфеля відкладеного попиту клієнтів. Такий принцип найчастіше використовують у капіталомістких виробництвах з відносно низькими питомими затратами на зберігання продукції або створення портфеля відкладених замовлень.

2. Змінний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. При такому варіанті планування обсягів виробництва змінюються залежно від попиту, але чисельність робочої сили залишається стабільною. Диспропорції між обсягом виробництва та чисельністю робочої сили регулюють організацією понадурочної роботи, наданням відгулів або передачею частини обсягу робіт субпідрядникам. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких галузях, де використовується висококваліфікована робоча сила, а створення запасів готової продукції або портфеля відкладених замовлень коштує дорого або є зовсім неможливим.

3. Змінний обсяг виробництва при змінній чисельності робочої сили. Цей варіант планування передбачає найм та звільнення робітників залежно від зміни обсягів виробництва.

Така стратегія здійснюється у трудомістких виробництвах, які не потребують висококваліфікованої праці, а також у випадках, коли робітники віддають перевагу сезонній роботі.

Будь-яка операційна система може використати один з розглянутих варіантів вироблення оптимального плану виробництва з мінімальними втратами. На практиці найчастіше одночасно реалізується два, а то й три варіанти стратегії планування.

У сучасних умовах господарювання в Україні формування виробничих програм для об'єднань і їх підрозділів базується на єдиних принципах отримання максимального прибутку.

Формування виробничої програми підприємства та її розподіл по цехах, як правило, здійснюється один раз на рік. Однак у процесі її реалізації можливі різні коригування номенклатури, кількості, обсягу робіт, що викликає необхідність управління виробничою програмою на рівні підприємства.

На кожному приємстві складається свій варіант структуризації програм і завдань залежно від ряду чинників.

Питання для самоконтролю

1. Опишіть етапи та процедури виробництва продукції.

2. Назвіть галузі, в яких відбувається вибір варіантів.

3. Опишіть чинники, що розглядаються на макрорівні.

4. Опишіть чинники, що розглядаються на макрорівні.

5. Яка роль проектування виробничого процесу?

6. Обгрунтуйте методику планування продукції.