Тема 62 Фінансових ресурсів і управління ними

 

                                                                                          План

            1. Способи формування фінансових ресурсів.

            2. Управління фінансовими ресурсами.

 

Рекомендована література

1. За редакцією доктора економічних наук Михайлова С.І. Менеджмент. Вінниця, «Нова книга", 2006 р. с.416.

2. Заред доктора екон. Наук, професора, академіка УААН П.Т.Саблука. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції. К.: “Нічлава”, 2000,

3. Сухарський В.С. Менеджмент. Тернопіль. «Астон», 2004 р.

 

         Основні поняття і положення теми: фінансові ресурси, фінансовий менеджмент.

 

1. Способи формування фінансових ресурсів

           Фінансовий менеджмент охоплює проведення фінансової полі­тики держави, здійснення функцій планування і координації фінан­сових ресурсів, розробку фінансового законодавства, розробку та виконання бюджету, збір податків, випуск позик, управління дер­жавним боргом тощо.

Управління спрямоване на регулювання фінансової діяльності -діяльності держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу і ви­трачення централізованих та децентралізованих фондів.

Управляють фінансовою діяльністю органи державної законо­давчої влади. Вищий орган законодавчої влади - Верховна Рада України - затверджує державний бюджет і найважливіші стосунки у галузі фінансової діяльності, які набувають певної форми завдяки регулюванню їх шляхом прийняття законів з фінансових питань.

Кабінет Міністрів України формує і здійснює фінансову та грошово-кредитну політику, розробляє і подає Президентові Укра­їни проект Державного бюджету України та організовує його ви­конання, організовує державне страхування, приймає рішення про випуск державних внутрішніх позик, регулювання грошової емісії та інші.

Пряме управління фінансовою діяльністю здійснює Міністерс­тво фінансів України, яке розробляє баланс фінансових ресурсів; організовує роботу, пов'язану із складанням проекту державного бюджету. Разом з Національним банком, Мінекономіки здійснює заходи, спрямовані на зміцнення грошового обігу, контролює випуск і обіг цінних паперів, бере участь у роботі керівних органів фондо­вих бірж і т.д.

Єдину грошово-кредитну політику і регулювання грошового обігу в Україні здійснює Національний банк України. Він бере участь у розробці основних напрямків та тенденцій економічного і соціального розвитку народного господарства України, Державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення; концентрує кредитні ресурси, здійснює їх продаж та купівлю, утво­рює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи держави, здійснює регулювання рівня банківських процентних ста­вок, дає дозвіл на утворення комерційних банків за участю інозем­них юридичних осіб і громадян тощо.

У Міністерстві фінансів створена спеціальна контрольна служ­ба - Державна контрольно-ревізійна служба, головним завданням якої є здійснення державного контролю за витраченням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності.

У фінансовому регулюванні та фінансовому впливі на економі­ку значна роль належить Державній податковій Адміністрації України. Основним завданням її є забезпечення дотримання зако­нодавства про податки, облік всіх платників податків та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечен­ня правильності обчислення та сплати податків, контроль за закон­ністю здійснюваних валютних операцій.

Основними податками є: податок на прибуток, податок на до­дану вартість, акцизний збір, податок з громадян, мито, держав­не мито, плата за землю.

В Україні діють також податок з власників транспортних засо­бів, плата з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи, відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомо­більних доріг, збори від продажу паливно-мастильних матеріалів, плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, відрахування у фонд охорони навколишнього природного середо­вища, фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорно­бильської катастрофи та соціального захисту населення, внески до фонду сприяння зайнятості населення, у фонд соціального страху­вання, пенсійний фонд, державний інноваційний фонд, державний фонд охорони праці, фонд сприяння конверсії, інвестиційний фонд, комунальний податок, відрахування у фонд соціального захисту інвалідів тощо.

Для захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання нещасних випадків проводиться страхування.

За видами страхування ділиться на особисте, майнове, страху­вання відповідальності, перестрахування. Стосунки між страху­вальником і страхованим оформляються договором, який регламе­нтує їх взаємні права та обов'язки відповідно до умов страхування.

Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійс­нює Управління у справах нагляду за страховою діяльністю Мі­ністерства фінансів, яке веде Єдиний державний реєстр страху­вальників, видає ліцензії на проведення страхової діяльності, здійс­нює контроль за платоспроможністю страхувальників, встановлює правила формування, розміщення та обліку страхових резервів, роз­робляє нормативні і методичні матеріали з питань страхової діяль­ності.

У банківській, біржовій та комерційній діяльності почали засто­совувати хеджування - нову форму страхування ціни або прибутку при страхуванні ф'ючерсних угод. Хеджування - це страхування ризиків від несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності.

Ефективнішою повинна стати система кредитування. Крім ба­нків, необхідно залучати до кредитування суб'єкти, що мають вільні грошові кошти: страхові товариства, інвестиційні фонди, трасто­ві компанії та ін. Заслуговують поширення:

1. факторинг - різновид торгово-комісійних операцій, пов'язаних із кредитуванням оборотних коштів;

2. форфетування - форми кредитування експорту банком чи фі­нансовою компанією шляхом купівлі ними без обігу на продав­ця векселів та інших боргових зобов'язань за зовнішньоекономі­чними операціями;

3. вклади через грошові аукціони тощо.

Впровадження відомих у світовій практиці видів фінансових по­слуг та удосконалення методів управління ними забезпечить підви­щення ефективності роботи з фінансами і зростання прибутків від такого бізнесу.

     

 

2. Управління фінансовими ресурсами

Процес управління фінансовими ресурсами на рівні організаційної системи охоплює певні етапи, які характеризуються певною логічною дією системи менеджменту:

1-й етап. Визначення параметрів майбутньої поведінки організаційної системи.

Можливі дії суб'єктів фінансового менеджменту :

• визначається зовнішнє середовище;

• частка організаційної системи;

       ♦обґрунтовуються сфери, цілі і параметри майбутньої діяльності організації.

2-й етап.   Визначення фінансової структури організації. Можливі дії суб'єктів фінансового менеджменту:

• визначаються цілі і завдання організаційної системи;

• фінансові потреби організації;

• види і кількісні параметри фінансових коштів;

• обґрунтовуються критерії вибору альтернативних джерел фінансування;

• обґрунтовується оптимальна структура зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування, моделюється фінансова структура організаційної системи з урахуванням джерел фінансування.

3-й етап. Визначення джерел зовнішнього фінансування. Можливі дії суб'єктів фінансового менеджменту: ♦уточнюються фінансові потреби організації;

• визначаються суми фінансового забезпечення організаційної системи, яких не вистачає;

• обґрунтовуються критерії вибору форм та суб'єктів зовнішнього фінансування;

      ♦ форми зовнішнього фінансування.

4-й етап. Одержання фінансових коштів. Можливі дії суб'єктів фінансового менеджменту: ♦уточнюється фінансова структура організаційного формування;

• аналізується фінансовий ринок та стан організації;

• перепрофілюється при необхідності фінансова структура; ♦здійснюється організаційне забезпечення одержання фінансових

коштів.

5-й етап.   Менеджмент оборотним капіталом. Можливі дії суб'єків фінансового менеджменту:

     ♦ вивчається фактичний стан оборотного капіталу організаційної системи;

• визначаються коефіцієнти та показники (ліквідності, заборгованості);

• вивчаються фактичні механізми управління оборотним капіталом;

• обґрунтовуються оптимальні розміри оборотного капіталу;

     ♦ механізми менеджменту підвищення рівня ліквідності й активності оборотного капіталу.

6-й етап. Менеджмент капіталовкладеннями. Можливі дії суб'єктів фінансового менеджменту:

• вивчається фактичний стан вкладення інвестицій в проекти;

• обґрунтовуються проекти;

     ♦ визначаються рівень рентабельності інвестицій, співвідношення фінансових показників по проектах;

     ♦  рівень комерційного ризику;

• розробляються варіанти вкладення інвестицій в проекти;

• вибираються оптимальні варіанти.

7-й етап. Менеджмент кредитним капіталом. Можливі дії суб'єктів фінансового менеджменту:

      ♦ визначається фактичний рівень ефективності використання кредитного капіталу;

      ♦ рівень надійності і конкурентоспроможність позичальника;

      ♦ обґрунтовується фіксований максимальний розмір кредиту заявником.

Кожен з наведених етапів має свою специфіку вирішення зав­дань, неординарні механізми управління складовими фінансових процесів.

 

            Питання для самоконтролю

            1. Обгрунтуйте способи формування фінансових ресурсів.

            2. Опишіть менеджмент фінансовими ресурсами.

            3. Яка роль фінансового менеджменту в управлінні підприємством?

​

​