Тема 71. Оцінювання міжнародного                                               середовища

​

                                                                                   План

                    1. Елементи міжнародного середовища.

                    2. Методи входу у міжнародний бізнес.

 

Використана література

1. За редакцією доктора економічних наук Михайлова С.І. Менеджмент. Вінниця, «Нова книга", 2006 р. с.416.

2. Заред доктора екон. Наук, професора, академіка УААН П.Т.Саблука. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції. К.: “Нічлава”, 2000.

3. Сухарський В.С. Менеджмент. Тернопіль. «Астон», 2004 р.

 

        Основні поняття і положення теми:   міжнародний менеджмент, баланс торговельний, торговий дефіцит, обмінний курс, методи входу у міжнародний бізнес.

 

1. Елементи міжнародного середовища

          Міжнародний менеджмент відкриває широкі можливості і ста­вить перед менеджерами складні вимоги. їм потрібно враховувати особливості впливу оточуючих факторів, які традиційно не беруться до уваги в управлінні складним бізнесом у межах країни.

         Головними елементами загального середовища є економіка, по­літика, соціально-культурні фактори.

          Економічний елемент - різні типи економічних систем держав, які беруть участь у міжнародному бізнесі: рівень економічного роз­витку в різних країнах, наявність відповідної інфраструктури, баланс платежів країни, грошовий обмінний курс тощо.

Всі країни ділять на дві великі групи. Перша група - розвинуті країни. Вони відзначаються високим рівнем економічного та індус­тріального розвитку. Сюди входять США, Канада, Австралія, Но­ва Зеландія, Японія, країни Західної Європи та ін. Багато країн належать до іншої групи, відомої як країни, що розвиваються. Во­на складається із порівняно бідних держав, які характеризуються низьким рівнем прибутку на людину, слаборозвинутою індустрією та високим приростом населення.

До особливої групи належать Гонконг, Тайвань, Південна Ко­рея, Сінгапур, оскільки за останні роки ці країни досягають значно­го економічного зростання.

Вважається, що активно розвивається бізнесова діяльність, на­самперед, у розвинутих країнах. Близько 95% багатонаціональних корпорацій розташовані в розвинутих країнах. Тут вкладено близько 75% іноземних інвестицій. Розгортання бізнесової діяльності зале­жить також від наявності адекватної інфраструктури: доріг, магістра­лей, залізниць, аеропортів, морських терміналів, житлових умов тощо.

Важливим економічним показником є баланс платежів. Голо­вним показником балансу платежів країни є баланс торговельний як різниця між експортом та імпортом. Постійний торговий дефіцит свідчить про слабке використання експортних можливостей країни.

Україна продовжує переживати дисбаланс між імпортом та експор­том, коли імпорт переважає над експортом.

        Обмінний курс - це курс, за яким одна країна може обміняти свою валюту на валюту іншої країни.

Зміна обмінного курсу може вплинути на здатність компаній брати участь у міжнародному бізнесі, тому що обмінний курс впли­ває на відносні ціни товарів різних країн.

Правові та політичні умови впливають також на здатність ор­ганізації вести бізнес у даній країні.

Політичний ризик - це вірогідність прийняття непередбачува-них політичних рішень та дій, що можуть призвести до збитків.

        До правових і політичних аспектів діяльності відносяться торго­вий контроль, митні кордони та обмеження для того, щоб товари власної країни мали конкурентоспроможну ціну порівняно із това­рами іноземних суб'єктів. Поширеними обмеженнями є тарифи, митні збори, податки, головним чином на імпорт. Іншим різновидом бар'єру є імпортна квота.

Регулюючий вплив на міжнародну бізнесову діяльність здійс­нює адміністративний захист, який опирається на правила та нор­ми, що створюють певні ускладнення для іноземних фірм. Сюди вхо­дять ветеринарні нормативи, сертифікати для імпортованих товарів, національні поліси на закупівлю, які надають пріоритет власній продукції.

Соціально-культурний елемент бізнесової діяльності - це ото­чуюче середовище: підходи, поведінка, цінності, норми, віра та асо­ційовані демографічні напрямки діяльності, які характеризують дану географічну зону.

Предметом аналізу є індивідуалізм, колективізм і рівень, до якого суспільство поважає традиційні якості, такі як мужність, зда­тність боротися за матеріальний успіх, більш, ніж традиційні якості, такі як спокійність, розуміння, почуття.

Технологічний елемент є також дуже важливим елементом, тому що рівень технології в різних країнах впливає на природу рин­ків та здатність компаній проводити діяльність. Технологічний пе­рехід - це переміщення технології від того, хто володіє нею, до того, хто не володіє нею. Технологія може бути у вигляді фізичних това­рів або процесів, комплектуючих частин для техніки та ін. Техноло­гічний перехід відбувається через канали, такі як спільні підприємс­тва, ліцензії, контракти.

Технологічні елементи важливі як для конкуренції на світовому ринку, так і для захисту власного ринку від іноземних конкурентів.

Конкуруюча перевага держав - це концепція, яка констатує, що елементи оточуючого середовища у самій державі можуть приско­рити інновації. Конкуруючий успіх цих компаній, без сумніву, має позитивний вплив для розвитку держави.

Компанії отримують конкуруючі переваги завдяки винаходам, які можуть викликати радикальні зміни, а також за рахунок малих локальних покращень. Компанії намагаються прикласти всі свої зусилля для розвитку наукових розробок, щоб одержати перемогу в конкуренції.

На розвиток винахідництва впливають:

а)      умовні фактори - компоненти виробництва, такі як компетен-
тність робітників і розвиток інфраструктури;

б)      умови попиту - характеристики власного попиту на товари та
послуги окремої галузі;

в)      наявність національного (власного) постачальника та галузей,
які ефективно конкурують на міжнародному рівні;

г)       стратегія фірми - орієнтація на загальність, що складає голо-
вну умову її функціонування в державі і впливає на особливості
створення організації. Так, в Італії більшість фірм намагаються
бути малими або середніми, що допомагає їм зберегти гнучкість. У
Німеччині компанії намагаються бути гігантами та маги керівницт-
во з престижною освітою.

Багато компаній, що беруть участь у міжнародній діяльності, розробляють довгострокові плани дій.

  

2. Методи входу у міжнародний бізнес      

         Існує чотири основні методи входу у міжнародний бізнес:

• експортування;

• ліцензування;

• створення спільного виробництва;

• управління власним філіалом.

          Експортування - це процес виробництва продукції у власній державі та відправлення її за кордон з метою виходу на міжнародний ринок. Найбільша вигода цього методу полягає у тому, що він потре­бує найменше капіталу, якщо продукт не потрібно модифікувати.

          Ліцензування - це угода, за якою одна організація надає обме­жені права іншій для використання її активів, таких як склади, тех­ніка, марка фірми, обладнання та ін. Як правило, ліцензування до­зволяє використовувати активи компанії на певній території та на певний проміжок часу.

          Спільні підприємства - це угода, за якою об'єднують дві або більше організацій по виробництву продукції або послуг. Спільні підприємства надають прямі інвестиції для створення виробничих потужностей в іноземній країні.

Повне володіння філіалом - це діяльність на землі (території) іноземної країни, що належить і контролюється компанією з центром керування в іншій країні. Перевагою повного володіння є те, що головна компанія продає право на управління філіалом з ура­хуванням існуючих законів іноземної держави, де філіал розташо­ваний.

Багатонаціональні корпорації та малі організації, які ведуть біз­нес на міжнародній арені, повинні враховувати два важливих факто­ри: потребу приймати оптимальні економічні рішення на глобальній основі та бути готовим до значних різниць в умовах ведення бізнесу в державі партнера.

Багатонаціональні компанії використовують три головні стра­тегії:

• світову інтеграцію;

• національну відповідальність;

• багатоцільову орієнтацію.

Світова інтеграція. її завданням є виробляти високостандарти-зовані товари, на які є попит у світі. Головним елементом цього ме­тоду є раціоналізація, яка включає діяльність, коли всі частини ком­панії, незважаючи на їх розташування, виробляють продукцію там, де є можливість отримати найбільший прибуток.

Національна відповідальність дозволяє підлеглим філіалам мати достатні повноваження в адаптуванні продукції та послуг для задоволення конкретних потреб та політичних вимог держави, де вони оперують. Підлеглі компанії діють як національні підприємст­ва. Національна відповідальність дуже часто потрібна в таких галу­зях, як ядерна інженерія та енергетичний комплекс.

Багатоцільова орієнтація - стратегія, націлена на отримання переваг світової інтеграції, де це можливо. Ця стратегія потребує

 

                   Питання для самоконтролю

                   1. Обгрунтуйте головні елементи загального середовища.

                   2. Опишіть правові та політичні умови ведення бізнесу.

                   3. Обгрунтуйте методи входу у міжнародний бізнес.

                   4. Зробіть характеристику головних стратегій багатонаціональних компаній.

​

​